ОСІННІЙ ВАЛЬС
Закружляло в вальсі жовте листя.
Під мелодію сумну й легку.
В цьому ритмі вальсувало місто.
А мене залишило саму.
На душі осіння ностальгія.
І мелодія Шопена в голові.
Лай.ла.це відлітають роки.
На 3/4.мої
Роки різні.кольори осінні
Там і сльози і моя печаль.
Не жалію я.і вже не плачу.
Сай собі.дурнесенькі.летять.авторське.

Алла БащенкоЗаливан
Трішки.душі.
Боже.мій..20.літ пролетіли.
Мов птахи шугнули у вись.
Я незчулась.посивіли скроні.
Вже іду до святої криниці.вклонюсь.
Та всміхнусь ще незнаній я долі.
Боже мій.Мої друзі для мене такі дорогі.
І у кожного діти чудові.
Скільки років пройщло.
І вже скільки проплакано сліз.
Та всміхнусь.ще незнаній я долі.
Боже.мій.дай ще часу хоч каплю прожить.
Не проспати.любить.цінувати.
І останні хвилини.життєву захоплену мить.
Лиш вдихати.і не видихати.(авторське)

Ластів,ята
Ластівки гніздо звили в оселі
Ось.прямісінько.рука до стелі.
Шестеро щасливих ластів,яток.
Вже навчаються із мамою.літати.
Слухають як ластівка щебече.
Бач.сидить.рядком струнка малеча.
Тільки ластівка змінила тон і співки.
Поховались.лиш стирчать голівки.
Прочитай і сам собі подумай.
В цім велика для людей підказка.
Батько й мама на своєму місті.
І ростуть щасливі ластів,ятка!авторське

Запізнююся.
Мені здалося що я вже запізнююсь.
На потязі життєвому догнати
Оті мої літа.дівочі.і замріяні.
Де біля хати жде рідненька мати.
Вона мене полає.ще й наказуе.
Щоб я була привітною й серйозною.
щоб не дай бог не втрапила в халепу я.
Та я була завжди амбіціозною.
Любила так.що все життя .мов марево.
До всього серцем я завжди підходила.
І в маминих.мов золотих словах. .
ЇЇ саму я молоду знаходила.
Я вже запізнююсь..на потязі життя.
Все кудись їду.жду і виглядаю.
І батька рідного .я так і незнайшла.
Його я все життя своє чекаю.
Запізнююсь.та може ще є час.
На радості.надії.сподівання.
Нехай здісниться ще моє бажання.
Про зустріч з батьком.і моїм коханням!

Для моїх українських друзів.декілька віршів(F) ()

ЗИМНИЙ БАЛ
Скользнула ножка по паркету.
И легкий шолк упал на плечи.
Бокал игристого .хмельного.
вскружил ее.в холодный вечер.
Она от счастья.опьянела.
его руки касаясь.нежно.
Люблю тебя шептали губы.
Все также крепко .безмятежно.
И музыка лилась.плутовка.
Его щека небрита.вовсе.
Ах.Алесашка.ночь. воровка.
Тебя застанет без вопросов.
Кружи ее в последнем вальсе.
целуй ей нежное запястье.
Она тебя ждала пол жизни.
Любовь твоя она и счастье.
И за окном сверкали свечи.
Снежок ложился на дорогу.
Меня Вы спросите.что дальше.
А я не знаю.ей же Богу.:) .авторское

ЖЕЛАЮ ПОДРУГЕ.(X)
К сердцу дверцу приоткрой. .
И пусти в него покой.
Скоро уже старый год уйдет.
Пожелай другим добра.
Золота и серебра.
Пусть любовь к тебе скорей придет.
Не печалься.не грусти.
Чтоб метели не мели.
Растопи в душе своей печаль.
Пожелай себе добра.
Золота и серебра.
И вина налей себе бокал.
К сердцу дверцу приоткрой.авторское

Моє село у новорічних зорях.() .
Розсипаних по небу наче мак
Різдво стрічає весело.святково
Колядками,щедрівками в піснях.
І бабусі збираючи копійку.
Готують страви.сіно під кутю.
Спечуть пиріг.наварять ще узвару,,
Щоб очі бачили.та їли до схочу!
Все у снігу.закуталось.пригрілось.
Садок.колодязь.хата і тинок.
Колядники в кожухи вже оділись.
І групами ширяють по селу!
Оце свята!Хтось стукає у вікна.
Старий малого посівать привів.
А той беззубий.вже читає вірша.
Як батько на печі його навчив.
Летить зерно у мамині кімнати.
На щастя.на здоров,я на добро.
Його не треба швидко підмітати.
Щоб урожайно все в житті було!
І кожний рік на ці святки Христові.
Мов таїнство літає над селом.
Христос рождається!Віншують чорноброві.
Він наш Господь!Славімо всі його!авторське

Когда я уйду.
Когда я уйду.останутся горы в снегу.
Останется небо.прозрачное синее небо.
Останется мир.пусть останется мир над землей.
И ветер шумит над прозрачной.холодной водою.
Когда я уйду.останется память о нас.
Как синий туман.туман над моей сединою.
И горы в снегу.я ведь к ним возвращаюсь сейчас.
В места где встречается небо и горы с землею.
Когда я уйду.останется капля дождя.
Расплачется грусть и не смоется даже слезою.
Вернется весна.пусть она возвращается.пусть.
Ведь жизнь без весны.лишь похожа на бурю с грозою.
.стих появился после просмотра фильма.Сволочи в 2006 году.

Зимнее утро.(.реальная ситуация)
Алое солнце проснулось лениво.
Красным крылом покрывая поля.
Господи.Боже.как же красива.
Утром февральским родная земля.
Словно волшебник цветами играя.
В небе лазурном звездочка спит.
Я благодарна за все,что ты создал.
Снег под ногами приятно хрустит.
песню пою.и молитву читая.
Руки раскинув я Бога прошу.
Дай мне здоров,я и дай мне прощенья.
В сердце своем лишь тебя я ношу.
Словно услышав.на утреннем небе.
Радуга вдруг.неоткуда взялась.
Радуга??Спросите вы.невозможно!?
Очи свои поднимая.молясь.
Солнце в то утро одной мне светило.
Чувство такое.не передать.
Силы набравшись.домой я спешила.
Маме своей обо всем рассказать.(.авторское)