Для Ліни Костенко
Вишиванка вся в трояндах.біле полотно.
Незрівнне твое слово.в серце залягло.
Що не слово.так првдиво.склала ти вірша.

Мов .стрілою.убиваєш.і болить душа.
Хай болить.вона ж не мертва.ще вона жива
Не самотня в цьому світі.Ліно.ти була!.
.

Для Ліни Костенко
Вишиванка вся в трояндах.біле полотно
Незрівняне твоє зерня.в серце проросло.
Що не слово.так правдиво склала ти вірша.
Мов стрілою.пробиваєш.і болить душа.
Хай болить.вона ж не мертва.
Ще вона жива.
Не самотня в цьому світі.Ліно.ти була!

Кому нужна испорченная женщина.
С потрепанной измученной душой.
Кто отогреет взгляд ее напуганный.
.

И назовет родимой.дорогой.

Кому нужна.сама себе.нисколечки.
Жизнь завела ее в такой глухой тупик.
Она живет.во лжи.другими предана.
И слышен только стон и легкий крик.

Прощая все.сама себя угробила.
Тянула дом .вместо салона красоты.
И вот сейчас вся жизнь ее разрушена
И в пух и прах разбиты все мечты.
Одна.одна.и только ночь на улице.
Уставшая от подлости мужской
Она уснет.укутавшись надеждою.
И вечною подругою .тоской..
.

Друзья.прошу прощения.последнее время такие казусы и не могу удалить.Читать с низу вверх!

Если смотришь.в глаза.
Говори только горькую правду.
не лукавь.когда душу увидишь мою.
Я такая как есть.
и на шее .как мама учила.
Я свою ключик от сердца еще с раннего детства ношу.
Я такая одна.
и себя берегу от обиды.
От лукавых сердец.и сердец.в ком холодная кровь.
Я ложусь и молюсь.
И с молитвой всегда просыпаюсь.
И на встречу иду .к тем .кто верит в царицу любовь.

Цы вірші такі близькі мені Спасибі, пані Алло (F) (F) (F)

Ні .не шкода.життя мого прожитого в раю.
На цій землі.де босою.ходила.
все українське серцем я люблю.
Я біль.мов радість у собі носила.
Чи пісня.рушники і полотно.
Чи доля .що барвінком розквітала.
Любила я своє життя таким.
Яким собі я тільки забажала.(F) .авторське

все українське серцем я люблю.
. а українську мову??? як жаль, що такий талант пропадає майже марно. як говорила Л.Українка : ". до кого Ти подібна? до служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла."( "Лісова пісня"). до речі, це ж саме стосується й мене в житті , але не у віршах, бо я їх пишу українською мовою, хоч і живу в Москві вже ось як 22 роки.

Співай мені пташко .співай.
Про рідний.засмучений край.
Співай про мій дім.в полинах
Бо я на чужих сторонах.
цей дім.також дім.хоч чужий.
Бо він мені серце зігрів.
Я заздрю тобі.бо твій спів.

Пізнаю з усіх глосів.

Ти вільна.твій спів навкруги.
Не зяздрять тобі вороги.
Тож дай мені крильця свої.
Співать і я буду пісні!

Співай мені пташко.співай
Про рідний засмучений край.
співай про мій дім в полинах.
Бо я на чужих сторонах.
Цей дім.також дім.хоч чужий.
Це він мені серце зігрів.
Я .заздрю тобі.бо твій спів.
Пізнаю.з усіх глосів.
Ти вільна.твій спів навкруги.
Не заздрять тобі.вороги.
тож дай мені.крильця.свої.
Співати я буду пісні.:) .Це Вам.Тамаро.майже відповідь на ваше заперечення.(F) .Я вільний поет.:) .співаю там.де хочу.(nt) (E)

ВСЕГО

САМОГО
ДОБРОГО !

Алла, дякую за прекрасні, душевні вірші

Сон в руку.
Я в дорогих шелках.
Вокруг ростут цветы.(F) .
Конфеты.мармелад.
Сбываются мечты.
Как дорогой браслет.
подушка из парчи.
Сосуд налит вином.
сбываются мечты.
Не нужно в магазин.
на кухне у плиты.
я просто крепко сплю.
сбываются мечты.
И кошка тихо спит.
ванили аромат.
Проснуться я боюсь.
Я не хочу назад.
Вот кто то кличет.мам.
Давай мне чай готовь.
На пары я спешу .
И опоздаю вновь.
Рассыпался мой сон.
проспал любимый сын. .
Чтоб приготовить чай.(C) .
найдет он сто причин. .

Серый день.осенний.и дождливый.
Словно шаль укутал мои плечи.
Мне б тебе открыть всю правду сразу.
и не не ждать.когда наступит вечер.
Я тебе открою свои тайны.
Что люблю два года я другого.
Словно воздух.мне он очень нужен.
Не найти другого мне такого.
Я пьяна.от грешных его взглядов.
Падаю я в бездну.от желаний.
Не держи..меня в дождливый вечер.
Я уйду к нему .я пропадаю.

ОСІННІЙ ВАЛЬС
Закружляло в вальсі жовте листя.
Під мелодію сумну й легку.
В цьому ритмі вальсувало місто.
А мене залишило саму.
На душі осіння ностальгія.
І мелодія Шопена в голові.
Лай.ла.це відлітають роки.
На 3/4.мої
Роки різні.кольори осінні
Там і сльози і моя печаль.
Не жалію я.і вже не плачу.
Сай собі.дурнесенькі.летять.авторське.

Алла БащенкоЗаливан
Трішки.душі.
Боже.мій..20.літ пролетіли.
Мов птахи шугнули у вись.
Я незчулась.посивіли скроні.
Вже іду до святої криниці.вклонюсь.
Та всміхнусь ще незнаній я долі.
Боже мій.Мої друзі для мене такі дорогі.
І у кожного діти чудові.
Скільки років пройщло.
І вже скільки проплакано сліз.
Та всміхнусь.ще незнаній я долі.
Боже.мій.дай ще часу хоч каплю прожить.
Не проспати.любить.цінувати.
І останні хвилини.життєву захоплену мить.
Лиш вдихати.і не видихати.(авторське)

Ластів,ята
Ластівки гніздо звили в оселі
Ось.прямісінько.рука до стелі.
Шестеро щасливих ластів,яток.
Вже навчаються із мамою.літати.
Слухають як ластівка щебече.
Бач.сидить.рядком струнка малеча.
Тільки ластівка змінила тон і співки.
Поховались.лиш стирчать голівки.
Прочитай і сам собі подумай.
В цім велика для людей підказка.
Батько й мама на своєму місті.
І ростуть щасливі ластів,ятка!авторське

Запізнююся.
Мені здалося що я вже запізнююсь.
На потязі життєвому догнати
Оті мої літа.дівочі.і замріяні.
Де біля хати жде рідненька мати.
Вона мене полає.ще й наказуе.
Щоб я була привітною й серйозною.
щоб не дай бог не втрапила в халепу я.
Та я була завжди амбіціозною.
Любила так.що все життя .мов марево.
До всього серцем я завжди підходила.
І в маминих.мов золотих словах. .
ЇЇ саму я молоду знаходила.
Я вже запізнююсь..на потязі життя.
Все кудись їду.жду і виглядаю.
І батька рідного .я так і незнайшла.
Його я все життя своє чекаю.
Запізнююсь.та може ще є час.
На радості.надії.сподівання.
Нехай здісниться ще моє бажання.
Про зустріч з батьком.і моїм коханням!

Для моїх українських друзів.декілька віршів(F) ()

ЗИМНИЙ БАЛ
Скользнула ножка по паркету.
И легкий шолк упал на плечи.
Бокал игристого .хмельного.
вскружил ее.в холодный вечер.
Она от счастья.опьянела.
его руки касаясь.нежно.
Люблю тебя шептали губы.
Все также крепко .безмятежно.
И музыка лилась.плутовка.
Его щека небрита.вовсе.
Ах.Алесашка.ночь. воровка.
Тебя застанет без вопросов.
Кружи ее в последнем вальсе.
целуй ей нежное запястье.
Она тебя ждала пол жизни.
Любовь твоя она и счастье.
И за окном сверкали свечи.
Снежок ложился на дорогу.
Меня Вы спросите.что дальше.
А я не знаю.ей же Богу.:) .авторское

ЖЕЛАЮ ПОДРУГЕ.(X)
К сердцу дверцу приоткрой. .
И пусти в него покой.
Скоро уже старый год уйдет.
Пожелай другим добра.
Золота и серебра.
Пусть любовь к тебе скорей придет.
Не печалься.не грусти.
Чтоб метели не мели.
Растопи в душе своей печаль.
Пожелай себе добра.
Золота и серебра.
И вина налей себе бокал.
К сердцу дверцу приоткрой.авторское

Моє село у новорічних зорях.() .
Розсипаних по небу наче мак
Різдво стрічає весело.святково
Колядками,щедрівками в піснях.
І бабусі збираючи копійку.
Готують страви.сіно під кутю.
Спечуть пиріг.наварять ще узвару,,
Щоб очі бачили.та їли до схочу!
Все у снігу.закуталось.пригрілось.
Садок.колодязь.хата і тинок.
Колядники в кожухи вже оділись.
І групами ширяють по селу!
Оце свята!Хтось стукає у вікна.
Старий малого посівать привів.
А той беззубий.вже читає вірша.
Як батько на печі його навчив.
Летить зерно у мамині кімнати.
На щастя.на здоров,я на добро.
Його не треба швидко підмітати.
Щоб урожайно все в житті було!
І кожний рік на ці святки Христові.
Мов таїнство літає над селом.
Христос рождається!Віншують чорноброві.
Він наш Господь!Славімо всі його!авторське

Когда я уйду.
Когда я уйду.останутся горы в снегу.
Останется небо.прозрачное синее небо.
Останется мир.пусть останется мир над землей.
И ветер шумит над прозрачной.холодной водою.
Когда я уйду.останется память о нас.
Как синий туман.туман над моей сединою.
И горы в снегу.я ведь к ним возвращаюсь сейчас.
В места где встречается небо и горы с землею.
Когда я уйду.останется капля дождя.
Расплачется грусть и не смоется даже слезою.
Вернется весна.пусть она возвращается.пусть.
Ведь жизнь без весны.лишь похожа на бурю с грозою.
.стих появился после просмотра фильма.Сволочи в 2006 году.

Зимнее утро.(.реальная ситуация)
Алое солнце проснулось лениво.
Красным крылом покрывая поля.
Господи.Боже.как же красива.
Утром февральским родная земля.
Словно волшебник цветами играя.
В небе лазурном звездочка спит.
Я благодарна за все,что ты создал.
Снег под ногами приятно хрустит.
песню пою.и молитву читая.
Руки раскинув я Бога прошу.
Дай мне здоров,я и дай мне прощенья.
В сердце своем лишь тебя я ношу.
Словно услышав.на утреннем небе.
Радуга вдруг.неоткуда взялась.
Радуга??Спросите вы.невозможно!?
Очи свои поднимая.молясь.
Солнце в то утро одной мне светило.
Чувство такое.не передать.
Силы набравшись.домой я спешила.
Маме своей обо всем рассказать.(.авторское)

А это стихотворение.увиденная на яву.небесная красота.2005.год

Если кто попал в беду.молюсь.
Обижаюсь и грущу.молюсь.

На душе моей печаль .молюсь
Кто нашелся и пропал.молюсь.
О здоровье всех родных.молюсь.
О врагах своих. чужих.молюсь.
Выйдя с храма.к небесам .молюсь
Оступаюсь и грешу.молюсь.
И теряя каждый раз .молюсь.
Вновь влюбляясь.всякий раз.молюсь.
И мою молитву.повтори.
Обретешь спокойствие души..