() () () () ()

Всіх,дякую !

Немов прийшла зима,всі фарби посіріли,
Немов з-під ніг кудись втекла земля,
Липневі зорі в небі обімліли,
Шепоче вітер в вітах:-Не твоя!
-Вже не твоя,вже іншому всміхнулась,
Вже іншому кохання віддала,
І не чекай до тебе щоб вернулась,
Вона пішла,вона пішла,пішла. .
Пройшли роки і знову з осокора
Співак сіренький пісню заспіва,
Усе минуло,це було вже вчора,
Чекав її ,вона все ж не прийшла.
Співай же, соловей,хай стрепенуться зорі,
І тугу з серця співом проганяй,
Життя пливе ,немов корабель в морі,
Любов ще прийде.Ти її чекай!

© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11002187577

Як все давно було.

Виктор Гала
Як все давно було,а ніби-то як вчора,
На тебе за воротами чекав,
І слухали удвох,як в вітах осокора,
Співак сіренький уночі співав.
Сміялись небеса,з-за вишень сходив місяць,
І липень зорі у ставку купав,
З солодким щемом билось моє серце,
Коли тебе уперше цілував.
То неповторна мить,коли вуста злилися,
Коли своїм теплом тебе я зігрівав,
І та остання ніч,коли ми розійшлися,
Коли тебе,той,інший в мене вкрав.

Виктор в твоих стихах слышится мелодия которая затрагивает струны души,спасибо тебе!(F)

ВИКТОР,Спасибо за душевные стихи!

() () () () ()

І та остання ніч,коли ми розійшлися,
Коли тебе,той,інший в мене вкрав.
(nt) (nt) (nt) (nt) (nt) (nt) (nt) (nt) (nt)

Дівчата,Всім дуже вдячний !

Співай же, соловей,хай стрепенуться зорі,
І тугу з серця співом проганяй,
Життя пливе ,немов корабель в морі,
Любов ще прийде.Ти її чекай!
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)
Прекрасно!
Надія помирає останньою.
Молодець, Віктор!
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)

Співай же, соловей,хай стрепенуться зорі,
І тугу з серця співом проганяй,
Життя пливе ,немов корабель в морі,
Любов ще прийде.Ти її чекай!
(F) (F) (F) (nt) (nt) (nt)
Замечательные душевные стихи!

С Днём защитника Отечества!

Як все давно було.() () () () ()

Дівчата,Всім дуже вдячний !

Ти, як весна.
Виктор Гала
Ти,як весна в замріянім убранні,
Немов би яблуня в рожевому цвіту,
До тебе лину ввечері і вранні,
Щоб тільки бачить вигадку оту.
Беру цей цвіт загрублими руками,
Вдихаю запахи зпізнілої весни,
Впиваюсь в неї постарілими вустами,
-О, скільки в тебе затаїлося краси.
Росу тендітну вітер колисає,
Біжить за хмарами розлючена гроза,
З верби росинка на щоку спадає,
А може не росинка,а сльоза?
Весна,весна,як хочеться любити,
Як хочеться дивитись вдалину,
Пробігти полем,по траві ходити,
Тобою жити і любить тебе одну

Вірш супер!!!!!!1

ОСТРІВ

Віктор Гала
Ти не чекай,що знову я прийду,
Я в пам'яті дорогу загубив.
Тоді й пізнав я істину гірку,
Хто не любив,той мабуть і не жив.
Дорога заростала бур'яном,
Чи може хто її перекопав,
Я йшов по ній весь час крізь бурелом,
Спіткнувсь не раз,не раз на ній упав.
Я підіймавсь і знов кудись спішив,
Все намагавсь добігти до ріки,
І ось добіг,та хтось мости спалив
І вже мені нема куди іти.
В'яжу плота і вже несе несе ріка,
Он беріг той,та випало весло.
Скотилась по щоці сльоза гірка,
У вир з розгону пліт мій понесло.
Розбитий пліт,на острові стою,
Кругом вода,не видно берегів,
Я згадую дорогу всю свою
На острові,серед німих пісків.
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11002274726

Я підіймавсь і знов кудись спішив,
Все намагавсь добігти до ріки,
І ось добіг,та хтось мости спалив
І вже мені нема куди іти.
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)
Усе на світі треба пережити
І кожний фініш - це по суті - старт!
І наперед не треба ворожити,
І за минулим плакати не варт!
Ліна Костенко
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)

Надя,дякую !

СПАСИБО ЗА СТИХИ!!!

НАТАЛЬЯ І ЗАІНА , ДЯКУЮ ! (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

Ти не чекай,що знову я прийду,
Я в пам'яті дорогу загубив.
Тоді й пізнав я істину гірку,
Хто не любив,той мабуть і не жив.
(F)(F)(F)

Правнукам Кобзаря
Віктор Гала

Тебе, засмучений Кобзарю,
Твої теперішні онуки,
Мабуть, народжені від суки
Вже не згадають в Україні.
А сон твій і тривожні думи
Розтопчуть і піднімуть глуму,
Розіб’ють лоба у поклонах
Чужим монархам і іконам.
І будуть раді, що рабами
Здихати будуть під тинами,
І будуть зватися хохлами,
Не українцями-панами.
На Україні байстрюками
Живуть вони, і є катами,
Ще й топчуть грішними ногами
Мою країну й рідну мову,
А землю доять, як корову.
Деруть три шкури із народу,
Щоб зберегти сучу породу,
Кубло гадюче зберегти.
Вони, теперішні іуди,
Країну-неньку продають,
Хто за доляри, хто за марки,
За все, що тільки подадуть.
Устань, Кобзарю, з домовини,
І рідним словом вдар щосили,
Та нагадай «синам» паршивим,
Що гайдамаки із могили
Із Гонтою ще повстають
Та й Україною пройдуть. 10 березня 1998 рік

© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11003094160

Тебе, засмучений Кобзарю,
Твої теперішні онуки,
Мабуть, народжені від суки
Вже не згадають в Україні.
А сон твій і тривожні думи
Розтопчуть і піднімуть глуму,
Розіб’ють лоба у поклонах
Чужим монархам і іконамЖесто,правдиво и творчески красиво!(F)(F)(F)

Ще й топчуть грішними ногами
Мою країну й рідну мову,
А землю доять, як корову.
Деруть три шкури із народу,
Молодець, Віктор!
Ви маєте рацію! (F)

Желаю счастья , радости , добра!

Дякую ! (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F) (F)

ГАЛЯ, ДЯКУЮ !

я желаю счастья вам

Правнукам Кобзаря

Анна і Галя , дякую !

Та веселий сонця промінець,
В хмарах якось відшукав шпарину,
Відхилив перин легкий кінець,
І заглянув в очі до дівчини.
І прокинулась розбещена весна,
А вночі,коли зима дрімала,
Не прощавшись з місяцем ,вона
Із полону босоніж тікала.
Гори,ріки,луки і поля,
Вже давно на весну тут чекали,
Наповнялась квітами земля,
Там ,де тільки що ступні її стояли.
Вже вона й до тебе підійшла,
На обличчі усмішка заграла,
Ніби вишня рання розцвіла,
Ніби ти сама весною стала.

© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11003208702

Весна полонянка Віктор Гала
Заблукала, мабуть, десь весна,
Календар вже й березень рахує,
Тільки не шукай її дарма,
Вона з Лютим місяцем ночує.
Красень-місяць оком підморгнув,
Заманив в свої любовні сіті,
Стан весни дівочий пригорнув,
І вона забула все на світі.
Навтішалась,в його ліжку спить,
Білими перинами накрита,
На сторожі сну зима стоїть,
Брами міцно на замки закриті.
А за брамами розлючені вітри,
Сон весни,як пси, охороняють,
Не підкрастися до неї, не пройти,
До весни нікого не пускають.

Вже вона й до тебе підійшла,
На обличчі усмішка заграла,
Ніби вишня рання розцвіла,
Ніби ти сама весною стала.
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)
Чудово, Віктор!
Якщо це комплімент всьому
жіноцтву - ДЯКУЮ від усіх.
Ми так уже весни заждались.
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)

Красень-місяць оком підморгнув,
Заманив в свої любовні сіті,
Стан весни дівочий пригорнув,
І вона забула все на світі.
Прекрасные строки () () () () ()

Вогонь кохання Віктор Гала
Любов не варто повертати,
Вона пішла,її нема.
Не треба іншої шукати,
Вона тебе знайде сама.
Вона тихенько підкрадеться,
А то зненацька завіта,
Ласкаво,ніжно усміхнеться,
Немов прийшла на всі літа.
Та ти не вірь їй,вона зрадить,
Вона прийшла,вона пішла,
Своїм вогнем тебе обпалить
І ти згориш у нім дотла.
У тім вогні горять багато,
Я сам колись у нім горів,
Та то було найбільше св'ято,
Яке в своїм житті зустрів.
А може то любов остання
І знею в серці ти умреш?
То ж хай горить вогонь кохання,
Поки на світі ти живеш!
© Copyright: Віктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11003171538

А може то любов остання
І знею в серці ти умреш?
То ж хай горить вогонь кохання,
Поки на світі ти живеш!
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)
Віктор!
Я давно не читала таких прекрасних,
таких ліричних рядочків.
Успіху Вам!
(F)(F)(F)(F)(F)(F)(F)

То ж хай горить вогонь кохання,
Поки на світі ти живеш!Мы все этого желаем. (F)(F)(F)

Спасибо за стихи
ХХрани Вас Бог!

А ЭТО ОТ МЕНЯ !