Стих про ушедшую любовь
 

Ничего не болит.
Больше не больно.
Что с этим делать?
Ведь так чудно,волшебно,горячо болело.
Так мучительно и долгожданно.
Взяла сама и обезболила.
Теперь вот обезболенная,нормальная,спокойная.
Лицо мое не мокрое от слез больше,сплю долго и крепко,пульс 60 ударов в минуту,аппетит прекрасный,мысли просты и понятны,смеюсь часто.
Видимо я умерла.

Пробач мій любий не сказала,
Невіщо і чому ридала!
Кричу я вслід.
Та ти як лід!
Пробач слова, пробач цю муку
Ні, не прожию я розлуку.
Дивися, ні краще заплач
Неначе вбив мене палач,
А я кохала, чи тебе чи прірву
Я незнала, що від серця відірву!
А ти мене не зрозумів,
А ти чекати не зумів!
Пробач, пробач, пробач і все!
Вода і час рани знесе,
Але душа вона пустіє
І вітер так холодно віє!
Чекай, скажи, мовчи.
Люблю.тебе.а.ти.мовчи!
А ти кохав, кохав чи ні?
І серце мов співа пісні,
Ні, не кохав, не бачив снів
Торкнутись щастя не зумів.
Та ні, іди, я не чекала.
.я мовчки була.хоч страждала!.
Сльоза.тече, а що робити?
Ні, ні не хочу більш так жити!

Наталья Евдокимова

Шуршат увядшие листы
В любимой липовой аллее.
Мы с вами перешли на «ты»,
Когда те листья зеленели.

Тогда нам голову кружил
Цветущей липы запах сладкий,
И ты в меня влюбленным был,
И я любила без оглядки.

Нас солнце лета обожгло -
И разгорелось пламя страсти,
Вокруг все пело и цвело,
Казалось - вечным будет счастье!

Но сердце к осени остыло,
И изменился цвет листвы,
И дождик капает уныло -
Мы перешли с тобой на «вы».