В міському парку пахне рання осінь
мов дороге настояне вино
Як не прийняти вересня запросин
таких же любих, як колись давно?
Несу я в парк свою осінню радість
і зерно зголоднілим голубам
мені білки і птахи завжди раді
тут і моя пташина голуба.
Приплив екстазу заливає груди
неначе повінь золотих листків
прекрасними усі здаються люди
і світ увесь — немов великий спів
Пташину щастя пробую піймати
і сиплю сіль на пишний білчин хвіст
щоб радість дня навіки заховати
та день, мов мить, що у майбутнє міст