Суджений ти мій ряжений,
Глянь- бо,яка я гарна!
Стежку ж до твого серденька
Сніг замітає марно.
Доки Мороз у Віхоли
Вип'є десяту чарку,
Та, що давно покинула,
Сяде до іномарки,
Видавить газ до полика,
Міцно кермо затисне,
А в крижаному погляді
Крапля відлиги блисне.
З часом все перемелеться,
Трісне і скресне крига.
Зніме фату з Хурделиці
Менша сестра Відлига.