ВІДЛИГА

Біла фата Хурделиці

Знала б ота, що кинула,
Як я її кохаю.
З часом все перемелеться,
Трісне і скресне крига.
Зніме фату з Хурделиці
Менша сестра Відлига.
Тихо з-під ковдри вислизне,
Крапельками заграє
І у Різдво зі свічкою
В люстерко погадає: