Віктор Гала
Холодно.Боже,як холодно стало,
А у природі буяє ж весна,
Душу гріють слова твої мало,
Коли в серце ввірвалась зима.
Слово інеєм білим покрите,
Ніби крига мої почуття,
Для тепла всі ворота закриті,
Без тепла і життя не життя.
Мабуть в теплі краї відлетіли,
Ті красиві і теплі слова,
Може в вирії десь заблудили?
Їх шукаю,а їх вже нема.
Не зігрію теплом твої руки,
Лід із серця не зможу зігнать,
Моє слово несе тобі муки,
Вимагає ще більше страждать.
І не треба тепла дожидати,
Вічний холод всю душу скував,
Я прошу лиш колись пригадати,
Як я палкотебе обіймав.
© Copyright: Виктор Гала, 2009
Свидетельство о публикации №1909182048