Привіт.
Віктор Гала
-Привіт!-так хочеться почути,
Та в відповідь лише гудки.
Для неї ти давно забутий,
Як тогорічні нагідки.
Он знову в відповідь короткі,
Ніхто тебе там не чека,
Та тільки на душі неспокій,
ЇЇ немов би розрива.
Тремтить рука,слова шукаю,
Вагання подих зупиня,
-Скажи лиш слово,-я благаю.
Й так повторяється щодня.
Та в день,коли той голос жданний
Почув,я ніби занімів,
Хотів сказати так багато,
Та так нічого й не зумів.

© Copyright: Виктор Гала, 2010
Свидетельство о публикации №11010312184