[Enigma-Girl]

Запізнююся.
Мені здалося що я вже запізнююсь.
На потязі життєвому догнати
Оті мої літа.дівочі.і замріяні.
Де біля хати жде рідненька мати.
Вона мене полає.ще й наказуе.
Щоб я була привітною й серйозною.
щоб не дай бог не втрапила в халепу я.
Та я була завжди амбіціозною.
Любила так.що все життя .мов марево.
До всього серцем я завжди підходила.
І в маминих.мов золотих словах. .
ЇЇ саму я молоду знаходила.
Я вже запізнююсь..на потязі життя.
Все кудись їду.жду і виглядаю.
І батька рідного .я так і незнайшла.
Його я все життя своє чекаю.
Запізнююсь.та може ще є час.
На радості.надії.сподівання.
Нехай здісниться ще моє бажання.
Про зустріч з батьком.і моїм коханням!