ВІРШІ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ...

І в матерів, коли ти через луки
Котив хлібину, як футбольний м'яч, -
Так засногнали, затужили руки,
Немов по них ти потоптавсь навскач.
Ми всі із хліба виростали, сину,
Із праці себто - чуда із чудес, -
Вона ж і народила в нас Людину,
Піднявши з чотирьох до піднебесь.
Нас кликав хліб на добре, чесне діло
До братнього трудящого коша.
Ми в нім шануємо не тільки діло,
У нім - народна світиться душа.
І я тобі сказати чесно мушу:
Ти можеш лущить м'яч, немов горох,
Але коли ти замахнувсь на душу -
Дивись, щоб не спіткнувсь. на чотирьох!