![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
#11 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Весна,весна,як хочеться любити,
Як хочеться дивитись вдалину, Пробігти полем,по траві ходити, Тобою жити і любить тебе одну Супер,просто - супер!!! |
![]() |
![]() |
#12 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Не говори н чого на прощання.Віктор Гала
Не говори нічого на прощання, Слова не зможуть видавить сльозу, Переступила ти свої вагання, В відносинах накреслила межу. Спинився час,поблякли фарби світу, Важкий тягар на душу раптом впав, Не знять його ні осені,ні літу. За що так дивно Бог нас покарав? За ту любов,що в серці схоронили, За ту любов,що свято берегли? Мабуть за те,що ми не тих любили, Мабуть за те,що з іншими пішли. Заплаче осінь,Замете снігами Зима холодна зустрічі сліди І тільки деколи згадаєш ти з роками, Де ми колись з тобою разом йшли. І стане пусто в серці й одиноко, Немов би в нього хтось забив клина, Лікує час,та прірва вже глибока, Земну любов згасила ти сама. © Copyright: Віктор Гала, 2009 Свидетельство о публикации №1909252495 |
![]() |
![]() |
#13 |
Гость
Сообщений: n/a
|
() () () () ()
|
![]() |
![]() |
#14 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Хрест Віктор Гала
Я зупинився,я зробив ще крок, А може зупинився назавжди. Як загнаний скажений вовк, Йду навпростець,де міг би обійти. Куди ішов?Чого шукав в житті? Що нове в ньому я хотів знайти? Забув я мабуть істини прості, Що кожен хрест свій мусить сам нести. І на Голгофу на хитких ногах, Збиваючи їх люто до крові, Тягнув аж до метеликів в очах, До паморчіння в голові. Забув,а може то чужий? А може хтось в дорозі підмінив? Лиш на горі збагнув я, що хрест свій, Давно.давно внизу я загубив. © Copyright: Віктор Гала, 2009 Свидетельство о публикации №1909296572 |
![]() |
![]() |
#15 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Написано от души. () () () () ()
|
![]() |
![]() |
#16 |
Гость
Сообщений: n/a
|
ОСІНЬ Віктор Гала
Осінь палить листи,що писало їй літо, Прочитавши рядочки з початку до краю, Цідить сірі дощі через порване сито, У далекі краї сивий клин проганяє. Помокріла трава,стоїть гола тополя, Соромливо схилилась в поклоні ліщина, Почорніла верба у журбі серед поля, Лиш горить у саду ягідками калина. Мов сміється над смутком минулого літа, Над дощем,що живе все зганяє до хати, Червоніє яркіше,дощами умита, Хоче смуток осінній з душі розігнати. Та осіннє тепло землю вже не зігріє, А дощі перейдуть,заховаються в гори, І в один день зима фарби сірі накриє, Заховавши під ковдрою осені поле. |
![]() |
![]() |
#17 |
Гость
Сообщений: n/a
|
|
![]() |
![]() |
#18 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Пусть ВЕРА,НАДЕЖДА
И ЛЮБОВЬ! Всегда будут ..с ТОБОЙ! |
![]() |
![]() |
#19 |
Гость
Сообщений: n/a
|
SEHR GUT VIKTOR !
|
![]() |
![]() |
#20 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Я искала тебя. Открывала страницы.
Звездопад твоих мыслей, ловя между строк. Но мелькали чужие картинки и лица. Разномастных стихов непрерывный поток. Я хотела на ощупь узнать твоё имя. Прикоснуться к словам и напиться теплом. Но пестрели листы именами чужими И кричали стихи не от тех, не о том…. Любопытство моё превзошло ожиданье . Не случайны совсем перемены в судьбе. Я нашла! И ликуя бегу на свиданье. Здравствуй, Солнечный лучик! Как я рада тебе! |
![]() |