19.01.2010, 21:44 | #61 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Завжди думав я, що біс з рогами
В світі найстрашніший над усе, Та не знав тоді, що з пирогами Тещу в Водохрещу принесе. За стіною завиває завірюха. Віє сніг, як ту муку на пироги. Що подієш, поміж нами є напруга: Я, для тещі, зять занадто дорогий! Той герой, хто тещу витримати взмозі. І виходить, що я зовсім не герой: То тримав хвоста, як сірий на морозі, То ховався, як від пострілів ковбой. |
19.01.2010, 21:47 | #62 |
Гость
Сообщений: n/a
|
ТЕЩА
Розходився Дід Мороз у Водохрещу. Аж упрів, гаптує сріблом наше скло. Ще й хурделицю у двір та мою тещу Невідомо яким вітром занесло. |
20.01.2010, 08:22 | #63 |
Гость
Сообщений: n/a
|
() () () () ()
Замечательные стихи! Понравилось! Хорошо звучит. |
20.01.2010, 11:09 | #64 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Моя мила свою маму пригостила,
Ще й мені, спасибі, чарку налила. Диво! В тещі ріжки відлетіли! І помалу проростають два крила. |
21.01.2010, 07:48 | #65 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Спасибо за стихи!
|
21.01.2010, 17:57 | #66 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Cпасибо за стихи.
|
25.01.2010, 12:19 | #67 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Чудового зимового настрою!
|
04.02.2010, 21:43 | #68 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Сніг лебединим пухом падає,
Нас віддаляє кожна мить. Про все те майже вже не згадую, Та на душі чомусь щемить. Така собі проста історія, Для всих закоханих - урок. Із хризантеми і магнолії Ми не змогли сплести вінок. У тім саду, де розквітали хризантеми, Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав, Акордеон подарував мажорні теми, Та лютий блюз на білих клавішах зіграв. |
04.02.2010, 21:52 | #69 |
Гость
Сообщений: n/a
|
Все перекреслили дві колії,
Їх засипає дивний сніг: Немов би пелюстки магнолії Сніжинки падають до ніг. Ні поцілунків, ні пробачення, Ні дорікання, ні вини. Останнє то було побачення В останнім місяці зими. У тім саду, де розквітали хризантеми, Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав, Акордеон подарував мажорні теми, Та лютий блюз на білих клавішах зіграв. |
04.02.2010, 22:02 | #70 |
Гость
Сообщений: n/a
|
В ОСТАННІМ МІСЯЦІ ЗИМИ
Зима прокинулася в лютому І всі стежини замела. А ми удвох в саду забутому, Там, де магнолія цвіла. Кружляє в білім танці віхола Під срібну музику зими. Розлука сніжним птахом випала І зачепила нас крильми. У тім саду, де розквітали хризантеми, Де вальс-бостон за мить з тобою поєднав, Акордеон подарував мажорні теми, Та лютий блюз на білих клавішах зіграв. |