АВТОРСЬКА СТОРІНКА .ВІКТОР ГАЛА . ПИШУ УКРАЇНСЬКОЮ .

Віктор Гала :: Депресія
Зачерствіла душа,більше серце не плаче.
Не лягають на аркуш ніжні,гарні слова.
І ніхто переміни тієї не бачить,
Тільки й бачуть,що біла моя голова.
Де ж поділося все,де поділися рими?
Чому спить в павутині на столі олівець?
Обірвала буденність мелодію гімнів,
І поставила вирок "ПОЕТУ КІНЕЦЬ".
Чорно-білі етюди не радують око,
Від постійної сірості муза втекла,
Тільки бачу вві сні оте небо високе.
Де купаються рими, в ніжних хвилях тепла.
Прокидаюсь з надією,що все вже минуло,
Що з'явилися знову усі кольори,
І що полоси сірі за ріг долі звернули,
Що втекли,як втікають весною сніги.
Та виходжу надвір,сірий ранок стрічає,
Сірий вітер у груди,і болото з-під ніг,
Від брудних кольорів всю надію втрачаю,
Що колись оживу і продовжу свій біг.
Дай же ,Боже ,мені сірі дні пережити,
Взяти знову у руки білий лист,олівець,
І назло сірим дням написать:-Буду жити.
Я воскрес,я пишу,ще мені не кінець.